Відпустка у вересні (1979)

Відпустка у вересні: Кадри розпаду, а не відпустки

Давайте начистоту. «Відпустка у вересні» — це не фільм, це розтин. Розтин людини, епохи, ілюзій. Це не «відпустка», а вирок, винесений самому собі головним героєм. І Віталій Мельников не просто знімає — він препарує, не залишаючи глядачеві шансів на розраду. Це кіно для тих, хто готовий дивитися на безодню, не моргаючи.

Сюжет: Катастрофа у побуті

Віктор Зілов — людина, яка отримала довгоочікувану квартиру. Не привід для радості, а декорація для нового акту його особистої драми. Новосілля стає балаганом, а не святом. Галина, його дружина, покладає на це житло останні надії, бачить у ньому шанс на щасливе життя, попри те, що Зілов — безпробудний брехун, п'яниця і блудник. Вона вагітна, але ця новина не тішить Віктора. Для нього дитина — тягар, лише ще один ланцюг у його безцільному існуванні. Вдома — холод, на роботі — фальш: здібний Зілов підсовує начальству липовий проєкт, щоб зайвий раз не напружуватися. Це історія повільного, болісного самознищення, розтягнутого на нескінченні вересневі дні.

Чому дивитися: Безжальна правда та акторське свято

Мельников не заграє з глядачем. Його режисерський почерк тут — це безпощадний реалізм, який змушує морщитися. Він не шукає краси в потворності Зілова, він показує потворність як вона є, без прикрас. Фільм працює як точний скальпель, що розкриває гнійник особистої та суспільної апатії. У жанрі психологічної драми «Відпустка у вересні» стоїть осібно, будучи куди більш їдким та безкомпромісним, ніж багато сучасників. Це не «Осінній марафон» з його легкою меланхолією; це урвище, з якого Зілов планомірно скидає себе сам.

Але головна причина дивитися — це, безумовно, акторський склад. Юрій Богатирьов у ролі Зілова робить щось надзвичайне. Він не грає — він живе в цьому персонажі, втілюючи всю його мерзенність, весь його самообман. Його Зілов викликає огиду, жалість, але головне – абсолютну віру в цей розпад. Це не просто роль, це художнє самогубство в ім'я правди. Ірина Купченко як Галина — це стриманий біль, це останні бастіони надії, руйновані з холодною методичністю. Її очі говорять більше, ніж будь-який монолог. Наталя Гундарева (Віра) і Геннадій Богачов (Саяпін) створюють об'ємне оточення Зілова, показуючи його як у дзеркалі. А Микола Бурляєв (Кузаков) грає молодість, яка ще не встигла згнити, надаючи гіркий контраст. Камера працює як спостерігач, часто статично, дозволяючи акторам заповнювати кадр цією нестерпною атмосферою. Звук підкреслює гнітючу тишу між спалахами люті та брехні. Атмосфера просякнута безвихіддю.

Теми: Розклад під маскою благополуччя

• Моральний розпад особистості: Зілов — символ людини, яка втратила всі орієнтири.
• Покоління «зайвих людей»: Класичний архетип, актуалізований у радянській реальності.
• Безцільне існування: Життя заради споживання та уникнення відповідальності.
• Крах сім'ї: Нездатність до любові, вірності та батьківства.
• Лицемірство та самообман: Основи існування Зілова.

Вердикт: Шедевр огиди

«Відпустка у вересні» — нелегке кіно. Воно б'є під дих, вивертає навиворіт і залишає після себе присмак попелу. Це не розвага, а художня заява. Заява про те, як легко втратити себе, про те, як небезпечно жити в брехні. Мельников створив шедевр, який досі отруює повітря своєю пронизливою правдою. Дивитися обов'язково. Щоб знати, на що здатна людина, коли добровільно обирає шлях деградації.