The Prodigy — Smack My Bitch Up (1997)

Відеокліп Smack My Bitch Up гурту The Prodigy — це не просто візуальний супровід культового треку, а повноцінний культурний артефакт кінця 1990-х. Він став точкою перетину рейв-культури, кіномови, провокації та дискусій про межі дозволеного в масових медіа. Від моменту прем’єри кліп викликав шок, захоплення, заборони й нескінченні суперечки — і саме тому залишається актуальним і сьогодні.

Мінімалізм тексту як маніфест танцполу

Лірика «Smack My Bitch Up» гранично аскетична. Уся вокальна частина зводиться до двох повторюваних рядків:

Change my pitch up
Smack my bitch up

Це не пісня в класичному розумінні, а танцювальний гімн, розрахований не на смислове розшифрування, а на тілесну реакцію. Фраза працює як ритмічний елемент — ще один ударний інструмент у брейкбіт-структурі.

Важливо, що цей вокальний семпл був запозичений з олдскульного хіп-хоп-треку Ultramagnetic MCs — Give the Drummer Some. В оригіналі фраза мала інший зміст, але Ліам Хоулетт радикально переосмислив контекст, перетворивши її на агресивний лозунг рейву.

Юридичний казус із Kool Keith

Семпл належав голосу Kool Keith, і спочатку Хоулетт серйозно побоювався судових позовів. Однак, почувши фінальну версію треку, Kool Keith був у захваті від того, як його голос «зазвучав у майбутньому», і дозволив використання за символічну суму — виключно «з поваги». Рідкісний випадок в історії семплінгу, коли культовий трек народжується не через конфлікт, а через взаємну повагу.

Прихована етніка: те, що не чують з першого разу

Маловідомий, але важливий факт: у середині треку присутній прихований жіночий вокал — етнічний індійський мотив («на-на-на…»), узятий із композиції Nana виконавиці Joi. Цей шар майже розчинений у міксі, але саме він додає треку гіпнотичного, трансового виміру.

Для кінця 1990-х таке сміливе поєднання агресивного брейкбіту, хіп-хоп-семплу та етніки було справжнім викликом формату. Хоулетт діяв як саунд-дизайнер, а не просто електронний продюсер.

«Бруд» як принцип: війна з чистим звуком

Під час зведення треку Ліам Хоулетт навмисно псував звук, пропускаючи доріжки через старі аналогові спотворення. Інженери студії намагалися «почистити» мікс, прибрати шуми й хрипи, але Хоулетт вимагав повернути все назад.

Ця боротьба за «бруд» стала частиною філософії The Prodigy:
не стерильна електроніка, а гаражна, вулична енергія, максимально наближена до живого рейву. У результаті трек буквально «дихає» шумом — і саме це робить його безсмертним.

Режисер і ідея: ніч без пам’яті

Кліп зняв Jonas Åkerlund, режисер, який згодом стане легендою музичного відео. Ідея виникла після реального загулу в Копенгагені, коли Окерлунд не пам’ятав половини ночі. Саме цей стан провалів пам’яті і став концепцією кліпу.

Формат від першої особи

Уся історія показана через POV-камеру: глядач буквально стає учасником божевільної ночі — алкоголь, клуби, бійки, секс, наркотики, агресія. Це була радикальна кіномова для музичного телебачення кінця 1990-х.

Де і коли знімали

• Прем’єра: 7 грудня 1997 року (на MTV)
• Хронометраж оригінальної версії: 4 хвилини 38 секунд
• Локації: Лондон, район Soho (West End)
• Зйомки: один день

Реальні місця

• Клуб BASE — сцена, де охорона виштовхує героїню.
• Вулиці Сохо та телефонна будка — усе знімалося без декорацій, на живих вулицях.
• Камера 35 мм була фізично закріплена на голові оператора Хенріка Хальварссона, через що зйомки виглядали лякаюче для перехожих.

Геніальний обман фіналу

Кульмінація кліпу — сцена перед дзеркалом. Увесь хаос, який глядач сприймав як чоловічий угар, раптово виявляється історією жінки.

Режисер свідомо обрав дуже тендітну й невисоку дівчину, щоб фінальний момент викликав максимальний когнітивний дисонанс. Цей прийом перевертає весь кліп, змушуючи переосмислити побачене й поставити незручні питання про сприйняття агресії, гендеру та насильства.

Хто знімався в кліпі

• Тереза Мей (Teresa May) — головна роль. Британська модель і акторка (не плутати з політиком-тезкою). Саме її відображення в дзеркалі стає шокуючою розв’язкою.
• The Prodigy — Ліам Хоулетт, Кіт Флінт і Максим Реаліті з’являються в епізодичних камео, зокрема в клубних сценах.
• Реальні тусовщики — значна частина людей у кадрі не були акторами, що посилило документальний ефект.

Тереза Мей пізніше згадувала, що зйомки були фізично виснажливими: оператор із камерою постійно перебував упритул, буквально вторгаючись у особистий простір заради ефекту повного занурення.

Заборони, цензура та культовий статус

Кліп неодноразово забороняли та цензурували на музичних каналах через відвертий відеоряд. Часто в ефір потрапляли скорочені версії, позбавлені ключових сцен і, головне, фінального дзеркального кадру.

Парадоксально, але саме ці заборони зробили кліп ще більш легендарним. «Smack My Bitch Up» став символом епохи, коли музичне відео могло бути небезпечним, незручним і по-справжньому художнім.

Думка редакції Minatrix.TV

«Smack My Bitch Up» — це не просто скандальний кліп. Це радикальне висловлювання свого часу, у якому звук, зображення та монтаж працюють як єдиний художній механізм. Мінімалізм тексту, навмисно «брудний» саунд-дизайн і шокуючий фінал роблять його не застарілим, а навпаки — дивовижно сучасним.

Для нас це приклад того, як коротка фраза, сміливий семплінг і чесна візуальна агресія можуть перетворитися на культурний код цілого покоління. Кліп не пояснює — він змушує пережити. І саме тому через десятиліття він і досі виглядає як виклик.